Сторінки
- Головна сторінка
- Мої документи
- Публікації в пресі
- Бібліотечні уроки
- Підручники
- Вікторини, конкурси, турніри
- Інтелектуальні ігри
- Казковий світ
- Анкетування
- Батьки і діти
- Цікаві презентації
- Презентації книг
- Літературно-історичні читання
- Зустрічі з відомими людьми
- Години цікавої інформації
- Літературно-музичні гостини
- Сценарії
- Масові заходи
- Книжкові виставки
- Досвід роботи
- Бібліотеки України
- Бібліотечні уроки
- Корисні посилання
- Вебліографічний посібник «Інтернет-ресурси на допомогу освітньому процесу»
понеділок, 6 червня 2016 р.
Всеукраїнський конкурс " Мрії про Україну: дитячий погляд"
Мрії
про Україну
Давня легенда повідомляє, що на світанку нашої землі Бог оглядав творіння рук своїх і, натомившись, сказав зробити перепочинок. Земля, де опустилися Бог з ангелами, була вельми багатою на сонце, на звірів та пташок. А найбільше сподобалося Богові люди того краю. До якої хати не зайшов він зі своїми супутниками, всюди їх зустрічають хлібом і сіллю. Так сподобалася Богові та місцина, що він став часто сюди навідуватися зі словами : «Рушаймо у край!» Кажуть, відтоді й пішла назва нашої держави-Україна.
Ясні зорі, тихі води, ліси, поля-це моя Україна. Все святе зібралося для кожного з нас у цьому слові. Земля рідна, земля батьків, з діда-прадіда, найдорожча земля, споконвічний отчий край!
Скажеш одне тільки слово «Україна» і в уяві обов’язково постають тополі в полі, калина в лузі й у дворі, верба край долини. Так! Тополя. Верба й калина- віддавна уособлюють красу України, духовну міць її народу, засвідчують любов до рідної землі.
Як же не згадати сьогодні одвічний символ України-українську хату під солом’яною стріхою. Всі радощі і печалі ділила сім’я в своїй хаті: і перший крок немовляти, і слова кохання, і злий окрик свекрухи, і суворі слова чоловіка.
У цій хатині- наш корінь роду щось одвічне, як життя, і свята, як мамина пісня. Долею суджено бути їй білою - це становило неодмінну національну прикмету, біла- значить красива. Хата, як і людина, вміє усміхатися і плакати, вона може бути горда і сумна, пихата і доброзичлива. Все залежить від того, яка родина в ній мешкає. Пишалася хата завжди своїми традиційними вишиванками.
Вишиванками прикрашали житло, одяг, вишивали дівчата сорочки, рушники своїм нареченим. Священною берегинею дому був і лишається український вишитий рушник. На ньому можна побачити соняшники і виноград, ружу і барвінок, дубові листя і жолуді, вишню і вербу, калину і маки. З квітами на рушниках переплітаються пташиний світ: півень, зозуля, голуб, сорока, соловейко і різні фантастичні птахи.
Хліб- оберіг сім’ї. Він святий. Тому хліб випікали до схід сонця і виходили в поле жати.
Хліб і рушник - одвічні
людські символи. Хліб і сіль на вишиваному рушнику були і залишаються високою
ознакою гостинності українського народу. Кожному, хто приходив із чистими
помислами, підносили цю давню слов’янську святиню.
З давніх-давен славилася
Україна неабияким талантом- піснями й танцями, щедрівками й вечорницями. З
діда-прадіда вміли українці працювати до знемоги, від зорі до зорі, та вміли і
відпочивати.
Серце сповнюється гордістю за
нашу славну матір –Україну, за її важке і героїчне минуле і сьогодення, за наш
талановитий і мудрий народ, що створює таку незвичну красу.
Наші предки добре знали, що
майбутнє народу – в материнських руках. Мати – берегиня роду.
Мама- це те слово, яке
найчастіше повторює людина в хвилини страждання і горя. Матерів мільйон і кожна
несе в серці любов.
Знати свій народ – це знати
мамину пісню, що сіяла в душу колискової дитини зернятка, які виростали в
добро, любов і ласку людини, це – знати батьківську хату, стежина від якої веде у великий шлях Батьківщини, це
знати бабусину вишиванку, це знати дідусеву казку про правду і кривду. Все це
наша родовідна пам’ять , наші символи,
наша історія, можливо де коли сумна, але в основі велична, все стверджуюча.
Вміли в українському селі вирощувати хліб, складати загадки,
легенди, малювати писанки, шити, прясти, вирощувати квіти. Давайте берегти ці
прекрасні традиції. Будьмо гордими, що живемо на такій землі.
Нехай у великій нашій оселі
збудеться воля творящого , святиться ім’я і пам’ять живучого, насититься спрага
шукаючого і повернеться вдячність перемагаючого, кріпиться сила і воля
недужого.
Нехай у царстві батьків і
дітей передається з покоління в покоління праця і достаток, довіра і подяка,
добрий звичай і спомин за добрі діла.
Нехай міцно стане на рідну
землю той, хто хитається, блукає, сумнівається, і нехай подасть вона йому
твердість духу, потребу життя і знань, глибину віри і незалежність мети.
Дай миру й щастя, Боже нашій
Україні,
Такій великій, рідній і єдиній,
У кожне місто і село
квітчасте
Пошли любов і світле щастя.
Шашвіашвілі
Карина, 10 – Б клас
Моя мрія про Україну
Моя
країна - Україна.
Я
– українка!
Що
рідною мовою я володію,
Шевченковим
словом умію писати,
Слова
мелодійні і вірші складати.
Я
– українка!
Живу
в Україні,
На
вільній, єдиній
Моїй
Батьківщині,
Де
все мені в радість:
Ліси
і садки,
Озера
й річки
І
гори й долини,
Цвіт
білосніжний
У
лузі калини.
В
душі моїй солодко грає сопілка,
Бо я
з України
Бо
я – українка!
Я народилась в Україні
Країні миру і добра.
Для мене
кращого нема,
Я люблю її поля та гори,
Люблю річки і соловейка
спів в лісах.
Люблю садок вишневий
коло хати,
Дніпро, добробут та своє
життя.
Я народилась в Україні.
А Вільшанка рідна – то мій
дім.
Я хочу, щоб в моїй країні
Жилося радісно усім.
Я хочу, щоб мою країну
Любив і поважав весь
світ.
Тому що в нашій Україні
Живе Шевченків «Заповіт».
Я народилась в Україні –
Країні миру і добра.
Я народилась в Україні –
Для мене кращого нема.
Підписатися на:
Дописи (Atom)