Всеукраїнський конкурс " Мрії про Україну: дитячий погляд"

                                    Мрії про Україну

   Давня легенда повідомляє, що на світанку нашої землі Бог оглядав творіння рук своїх і, натомившись, сказав зробити перепочинок. Земля, де опустилися Бог з ангелами, була вельми багатою на сонце, на звірів та пташок. А найбільше сподобалося Богові люди того краю. До якої хати не зайшов він зі своїми супутниками, всюди їх зустрічають хлібом і сіллю. Так сподобалася Богові та місцина, що він став часто сюди навідуватися зі словами :                                        «Рушаймо у край!» Кажуть, відтоді й пішла назва нашої держави-Україна.
   Ясні зорі, тихі води, ліси, поля-це моя Україна. Все святе зібралося для кожного з нас у цьому слові. Земля рідна, земля батьків, з діда-прадіда, найдорожча земля, споконвічний отчий край!
    Скажеш одне тільки слово «Україна» і в уяві обов’язково постають тополі в полі, калина в лузі й у дворі, верба край долини. Так! Тополя. Верба й калина- віддавна уособлюють красу України, духовну міць її народу, засвідчують любов до рідної землі.
     Як же не згадати сьогодні одвічний символ України-українську хату під солом’яною стріхою. Всі радощі і печалі ділила сім’я в своїй хаті: і перший крок немовляти, і слова кохання, і злий окрик свекрухи, і суворі слова чоловіка.
   У цій хатині- наш корінь роду щось одвічне, як життя, і свята, як мамина пісня. Долею суджено бути їй білою - це становило неодмінну національну прикмету, біла- значить красива. Хата, як і людина, вміє усміхатися і плакати, вона може бути горда і сумна, пихата і доброзичлива. Все залежить від того, яка родина в ній мешкає. Пишалася хата завжди своїми традиційними вишиванками.
   Вишиванками прикрашали житло, одяг, вишивали дівчата сорочки, рушники своїм нареченим. Священною берегинею дому був і лишається український вишитий рушник. На ньому можна побачити соняшники і виноград, ружу і барвінок, дубові листя і жолуді, вишню і вербу, калину і маки. З квітами на рушниках переплітаються пташиний світ: півень, зозуля, голуб, сорока, соловейко і різні фантастичні птахи.
   Хліб- оберіг сім’ї. Він святий. Тому хліб випікали до схід сонця і виходили в поле жати.

         Хліб і рушник - одвічні людські символи. Хліб і сіль на вишиваному рушнику були і залишаються високою ознакою гостинності українського народу. Кожному, хто приходив із чистими помислами, підносили цю давню слов’янську святиню.

         З давніх-давен славилася Україна неабияким талантом- піснями й танцями, щедрівками й вечорницями. З діда-прадіда вміли українці працювати до знемоги, від зорі до зорі, та вміли і відпочивати.

         Серце сповнюється гордістю за нашу славну матір –Україну, за її важке і героїчне минуле і сьогодення, за наш талановитий і мудрий народ, що створює таку незвичну красу.

         Наші предки добре знали, що майбутнє народу – в материнських руках. Мати – берегиня роду.

         Мама- це те слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини страждання і горя. Матерів мільйон і кожна несе в серці любов.

         Знати свій народ – це знати мамину пісню, що сіяла в душу колискової дитини зернятка, які виростали в добро, любов і ласку людини, це – знати батьківську хату, стежина від  якої веде у великий шлях Батьківщини, це знати бабусину вишиванку, це знати дідусеву казку про правду і кривду. Все це наша  родовідна пам’ять , наші символи, наша історія, можливо де коли сумна, але в основі велична, все стверджуюча.

         Вміли в українському  селі вирощувати хліб, складати загадки, легенди, малювати писанки, шити, прясти, вирощувати квіти. Давайте берегти ці прекрасні традиції. Будьмо гордими, що живемо на такій землі.

         Нехай у великій нашій оселі збудеться воля творящого , святиться ім’я і пам’ять живучого, насититься спрага шукаючого і повернеться вдячність перемагаючого, кріпиться сила і воля недужого.

         Нехай у царстві батьків і дітей передається з покоління в покоління праця і достаток, довіра і подяка, добрий звичай і спомин за добрі діла.

         Нехай міцно стане на рідну землю той, хто хитається, блукає, сумнівається, і нехай подасть вона йому твердість духу, потребу життя і знань, глибину віри і незалежність мети.

         Дай миру й щастя, Боже нашій Україні,

         Такій великій, рідній і єдиній,

         У кожне місто і село квітчасте

         Пошли любов і світле щастя.

                                     Шашвіашвілі Карина, 10 – Б клас

Моя мрія про Україну

 Я – частинка найкращої і найспівочішої нації.

Моя країна -  Україна.

Я – українка!

Горжуся й радію,

Що рідною мовою я володію,

Шевченковим словом умію писати,

Слова мелодійні і вірші складати.

Я – українка!

Живу в Україні,

На вільній, єдиній

Моїй Батьківщині,

Де все мені в радість:

Ліси і садки,

Озера й річки

І гори й долини,

Цвіт білосніжний

У лузі калини.

В душі моїй солодко грає сопілка,

Бо я з України

Бо я – українка!

Я народилась в Україні

Я народилась в Україні –

Країні миру і добра.

 Для мене кращого нема,

Я люблю її поля та гори,

Люблю річки і соловейка

спів в лісах.

Люблю садок вишневий

коло хати,

Дніпро, добробут та своє

життя.

Я народилась в Україні.

А Вільшанка рідна – то мій

дім.

Я хочу, щоб в моїй країні

Жилося радісно усім.

Я хочу, щоб мою країну

Любив і поважав весь

світ.

Тому що в нашій Україні

Живе Шевченків «Заповіт».

Я народилась в Україні –

Країні миру і добра.

Я народилась в Україні –

Для мене кращого нема.