Будні і свята Бог послав людині

Будні і свята Бог послав людині

Мета.                  Вести дітей в українську культурну тра­дицію святкування православних свят; привчати їх шанобливо дотримуватись релігійних обрядів; розкрити значення, свят для людини.

Бібліотекар.

Всі ми намагаємося пам’ятати день Ан­гела і день народження наших рідних та близьких. Більшість із вас, дорогі діти, з любов’ю пам’ятають, коли ці дні у мами, батька, і намагаються в ці дні зробити для них щось приємне, порадувати їх своєю слухняністю, ласкою, добрим вчинком.

Якщо ж когось із ваших рідних немає серед жи­вих, то в такі дні ми з любов’ю згадуємо про них.

Як свято, повинні всі люди пам’ятати і шанувати дні, присвячені великим подіям земного життя Ісуса Христа і Його Пречистої Матері!

Учень.

Велемудрий у своєму чині,

Будні й свята Бог послав людині.

Бо людині необхідні будні,

Щоб діла вершити многотрудні.

І потрібні для людини свята,

Щоб спочила, у труді завзята.

Щоб могла у мирі помолитись

І до Божих таєн причаститись.

Учениця.

Попрошу сьогодні маму,

Щоб до церкви повела.

Від минулої неділі Я ще там і не була.

В церкві гарно ладан пахне,

Світять зоряно свічки,

І співають - Боже милий!... –

Наче янголи які.

Син.

Тато вдягнуть вишиванку, ніби на весілля,

Йдем з людьми до церкви зранку, бо нині - неділя.

Мама.

День недільний, - каже мати, -

то день для молитви.

Бо про душу треба дбати і Бога хвалити.

Бабця.

День недільний, - бабця мовить, -

треба шанувати,

Тоді Бог нам допоможе і Пречиста Мати.

Син.

Дзвін великий носить голос аж на інші села,

Чи мороз, чи квітне колос, - йде сім’я весела.

Донька.

Як до церкви, до святої йде наша родина,

То для мене маленької - найкраща година.

Бо тоді, мені здається, у піснях-молитвах

Душа квітне, веселиться і, як роса, світла.

Бібліотекар.

Так, дійсно, в святкові дні ми не тільки згадуємо те добро, яке приніс Господь людям, а й відчуваємо велику духовну радість, яка відганяє всі смутки та печалі.

Ще за Апостольських часів православна церква зі щоденним богослужінням з’єднала різні священні спогади во славу Божу. Звідси виникли дні богос­лужіння протягом року.

Але найголовніші серед них - Воскресіння Хрис­тове - Пасха і дванадесяті свята. Це свята на честь та славу Ісуса Христа і Пречистої Діви Марії. Більшість із них щороку святкується в один і той же день. Вони називаються неперехідними. Перехідні - це ті свята, які залежать від дати Пасхи.

(Виходять діти зі свічками).

1-й хлопчик.

В Україні дзвони дзвонять - Це ж у нас Великий день.

Народ будиться з просоння У вінку гучних пісень.

1-а дівчинка.

Це ж Христос воскрес із гробу,

А з ним воленька свята,

І ми всі уже з дарами

Привітати йдем Христа.

2-й хлопчик.

Дзвони, хай воскреснуть дзвони

Й несуть радість на весь світ,

Радість й дяку України,

Що чекали стільки літ.

2-а дівчинка.

На Великдень цей на волі,

Ось він тут: Христос Воскрес,

І воскресла наша доля!

Це дарунок нам з небес.

3-й хлопчик.

Ось чому співаймо, браття!

Це ж у нас Великий день.

Віри запалім багаття

З наших радісних пісень.

3-я дівчинка.

Хай дзвенять вони й палають,

Богу славу хай несуть

У вселенну цю безкраю,

Що Христос Воскрес нам тут!

(Звучить пісня «Христос Воскрес! Під небозвід...» Діти запалюють свічечки).

Бібліотекар.

На сороковий день після Свого Воск­ресіння Ісус Христос востаннє з’явився апостолам та Божій Матері. Він піднявся з ними на Елеонську го­ру біля міста Єрусалима. Піднявши руки, Господь почав возноситись на небо, аж поки хмаринка не сховала Його. Це свято називається Вознесінням Господнім.

Учень.

Рутою-м’ятою, липовим цвітом

Трійцю квітчайте сонячним літом.

Зіллям пахучим квітчайте хатину.

Трійця квітуча прийшла на Вкраїну.

Учениця.

Свято велике, зеленовіте

Святою водою його окропіте.

Душу омийте тією водою,

Що в дні наші трудні зоветься святою.

Бібліотекар.

На Трійцю пахуче сплетіння трав квітчає кожну оселю. Недарма це свято зветься «зе­леним». На покуті красується клен, на образах - бу­зок та жасмин. Коло вікон і дверей вплетене гілля ясену, на столі пахучі пироги. На підлогу, від само­го порогу, кладуть аїр. Хата стоїть, мов намальова­на. А довкола співають птахи. Усі радіють цій красі... У неділю тричі вдарять дзвони - почалася Трійця.

- Доброго дня! Зі святою неділею! - вітаються люди.

Учень.

Пахне п’янко любисток і м’ята,

І євшану зарошене гілля.

Зелен-маєм заклечана хата,

Бо надворі - Зелена неділя.

Учениця.

Днина сонцем налита по вінця.

Хор ангельський осанну співає.

І незрима для нас Свята Трійця

Омофором усіх покриває.

Бібліотекар.

Був чоловік, іменем Іоан. Бог послав йо­го, щоб він приготував людей прийняти Спасителя. Коли Ісусу Христу сповнилося ЗО років, він також, як і інші люди, прийшов до Іоана Хрестителя, щоб той хрестив Його. Коли Він виходив з води, небо відкрилося і Дух Святий, у вигляді голуба, злинув на Христа. В пам’ять Хрещення Ісуса Христа, 19 січня в Церкві здійснюються молитви, в яких віруючі про­сять, щоб Бог освятив воду, як колись освятив її Ісус.

Учень.

Радів й світився день благоговійно.

Хрестив людей Хреститель Іоан.

І хвилі шепотілися спокійно...

Ісус з’явився Іоану Сам!

Учень.

Іоан: «Хреститися повинен я від Тебе!

Чи маю право я Тебе хрестить?» -

Спитав Хреститель й очі звів на небо.

Й сказав Ісус: «Ти мусиш все звершить!»

Учениця.

І води окропили Тіло чисте

І Іоан Ісуса охрестив.

Світились очі Господа привітно.

Ісус у небо синє погляд звів.

Учениця.

Яскраво простір неба засіяв,

І Дух Святий зійшов благоговійно.

З небес врочисто голос промовляв:

«Це любий Син! У Нім благовоління!»

Бібліотекар.

15 лютого Церква святкує Стрітення. Стрітення - це зустріч Божого дитяти і Богородиці з праведним Симеоном і пророчицею Анною в храмі Єрусалимському. Це зустріч Старого та Нового За­повітів: даного єврейському народу Закону Божого та нового, вищого Закону Божої любові, яку приніс у наш світ Ісус Христос.

Учень.

Радій, радій, Маріє гожа!

У сяйві білосніжних крил

Перед Тобою вісник Божий –

То Гавриїл.

Учениця.

Син Божий воплотитись має –

Святе народиться Дитя.

Архангел їм благовіщає

Нове життя.

Учень.

В цей день робити не годиться –

Все діло відклади своє.

На Благовіщення і птиця

Гнізда не в’є.

Бібліотекар.

Цей день - Благовіщення - святкують 7 квітня, Церковна легенда говорить, що в ту хви­лину, коли Пресвята Діва читала про народження Спасителя, з’явився архангел Гавриїл і повідомив її, що в Неї народиться Син Ісус. І це буде Месія, Син Божий. Це свято - одне з улюблених в нашій країні. Раніше був звичай у цей день випускати на волю пташок з клітки - на знак звільнення роду людсько­го від гріховного полону.

Учень.

Чому кладе зозуля сива

Яєчка в чуже кубло?

Бо в свято це колись і звила

Собі житло...

Учениця.

У мами нашої турботи

По саму зав’язку, але

В цей день узятись до роботи –

То дуже зле.

Учень.

Не можна прясти, ані шити,

Ані заводити пісень.

Бо не дай Боже согрішити

 В цей світлий день!

Бібліотекар.

Якось, взявши з Собою трьох учнів - Петра, Якова і Іоана, Ісус піднявся з ними на гору Фавор. На землю опустилася вже ніч, Ісус любив мо­литися вночі. І ось під час молитви Він преобразився: у Ньому просіяла Його Божественна природа. Стрепенувшись від дрімоти, учні побачили свого Вчителя у всій Його славі. Він бесідував із пророка­ми Мойсеєм та Ілією.

Це свято в народі називають ще яблучним Спа­сом. В цей день, по церковному уставу, освячуються яблука, сливи, груші, виноград. Ще його називають «Другий Спас» і відмічають під час Успенського пос­ту - 19 серпня.

Успенський піст встановлений перед святом Успіння Пресвятої Богородиці. «Успе» нашою мо­вою означає «заснути». В легкому сні Пресвята Діва передала Свою душу в руки Свого Сина - Ісуса Христа. Це сталося 28 серпня.

Діти, ви всі добре знаєте і пам’ятаєте, та й дуже любите свято Різдва, - день народження Ісуса Хрис­та. Але наша Церква 21 вересня відмічає ще і свято Різдва Богородиці.

А 27 вересня - свято Воздвиження Хреста Гос­поднього. В дохристиянські часи хрест вважався символом наруги та страшної смерті, але для віру­ючих у Христа він став знаком перемоги над смер­тю, над дияволом та всією його силою. Це сталося у 335 р. Благочестива імператриця Єлена приїхала то­го року до Єрусалиму, щоб віднайти Хрест Гос­подній. Пошуки були довгими, і люди боялись, що вони марні. Та після молитви патріарха Макарія всі відчули у повітрі дивні пахощі. Знайшли три хрес­та, а ось котрий Христовий, не знали. А в цей час мимо них несли покійника для захоронення. Патріарх наказав процесії зупинитися, і хрести по черзі клали на покійного. Жива сила Христового Хреста оживила покійного. Імператриця Єлена з радістю, цілуючи Хрест, поклонилася йому. Щоб усі люди змогли побачити Хрест Господній, патріарх Єрусалимський Макарій став на самому високому місці, і піднімаючи, тобто воздвигаючи Хрест, пока­зував його всім.

Коли Діві Марії виповнилося три рочки, її батьки, праведні Іоаким та Анна, виконуючи дану Богу обітницю, привели її до храму. Вона була одягнена в найкращий одяг та прикраси. Поперед Неї йшли її подружки-ровесниці із запаленими свічечками в ру­ках, радісно співаючи. За Нею - родичі, сусіди, знайомі. Назустріч їм із храму вийшли зі співом священики на чолі з Первосвящеником. З молитва­ми батьки поставили Марію на першу сходинку східців, а їх було 15. Стаючи на кожну з них, свя­щеники співали окремий Псалом. Трьохрічна Марія сама, без всякої підтримки, піднялась по цих висо­ких східцях. Сталося це 4 грудня. Цей день ми по­винні відмічати як початок нашого спасіння.

Учень.

Світ замовкає в чеканні,

На диво в ніч цю тихо жде,

А у зимовому мовчанні і

Лапатий, білий сніг паде.

І віриться мені у казку,

Принишкло в трепеті усе.

На людство сходить Божа ласка

І всім любов і мир несе.

Учениця.

Родина вся сьогодні з нами,

Ми разом посходилися всі

В молитві перед образами,

У надвечір’я, до куті.

Надворі віхола гуляє

Та в ній вирує щирий спів.

Вечерю дід благословляє

Під голоси щедрівників.

Учень.

Як перша зіронька засвітить,

І всі почнуть колядувати, -

Яка це втіха, любі діти,

Що годі навіть описати.

В кутку дідух стоїть вусатий,

А на столі стоїть ялинка,

І аж здається, що до хати

Зійшов з небес Ісус-дитинка.

Колядка тут і там колядка,

Горить, мов зірка, в хаті свічка,

І тихим раєм стає хатка,

І ясним днем - різдвяна нічка.

Учениця.

Над зоряним небом зоря Віфлиєму,

Зоря Одкровення зійшла,

Вона мудреців із Далекого Сходу

До ясел святих привела.

І йшли пастухи за ясною зорею,

Вона освітила їм шлях.

І спало у яслах маленьке дитятко

Із усмішкою на вустах.

Пророчили долю велику й славетну

Прадавні Святі письмена.

Всміхалася Мати й бажала

Дитяті Щасливої долі Вона.

Бібліотекар.

У Святки - від Різдва до Водохрещів - належить ходити в гості й гостей приймати, весели­тися, насолоджуватися любов’ю до всього сущого і, звичайно ж, робити одне одному дарунки.

У Святки щасливий дитячий сміх лине над цілою планетою. Але не завжди так було. У старовинних похованнях марно шукати іграшки: до дітей стави­лись, як до дорослих, сприймаючи їхню наївність та безпорадність за хворобу росту, яку лікує час. Ди­тині належало якнайскоріше наздогнати дорослого. Дорослий про своє дитинство забував.

Усе почало змінюватися після того, як однієї зи­мової ночі якийсь внутрішній поштовх вивів за двері теплої оселі трьох людей із різних кінців зем­ної кулі. Перед ними тріпотіла небачена раніш зірка й ніби рухалась небом, кличучи за собою. І троє мудреців, що звикли у високості шукати ознаки прийдешнього, поклали до своїх дорожніх торбинок золоту пластинку - символ земної влади, ладан - символ влади небесної й смирну - благовоння, без якого не обходилося погребіння людини. Наймолод­шого з них звали Каспар - він народився семітом. Середульшого за віком - Валтасар, його чорна шкіра вилискувала під світлом, що лилося згори. А сині очі й напівсиве біляве волосся Мельхіора свідчили, що він походить з таємничої Скіфії.

Ми не знаємо, як вони знайшли одне одного, але це сталося. Ми не знаємо, як вони здолали шлях до Віфлиєму, але вони таки поклали свої дари до ніг немовляти, якого народила Діва. Світ переінакшив­ся не одразу, але саме Каспар, Валтасар і Мельфіор заклали звичай під час Святок ототожнювати кожну дитину з маленьким Ісусом, образ якого оживає і в душах дорослих.

Дорогі діти! Підходить до кінця наше коротке знайомство з Православними святами.

Дуже часто, дотримуючись християнських об­рядів, ми забуваємо про духовну суть подій, свят. Во­дохреще для багатьох обмежується освяченням води; Великдень - свяченими паскою і крашанками. Тож не забуваймо, що основне кропити не земні плоди, а Водою Живою - Словом Божим - свої серця і душі.