Чарівний світ казок В.О.Сухомлинського
(голосні читання казок В.О. Сухомлинського )
ЧОМУ ЗАПЛАКАВ
ПЕТРИК
Мама залишила
Петрика дома, а сама пішла до крамниці по хліб.
Петрик сидів біля
відчиненого вікна. На вікні стояла кришталева ваза. Надворі було тепло. Сяяло
сонце, співали пташки.
Великий барвистий
метелик сів на кришталеву вазу. Петрикові захотілося впіймати метелика. Він
зіп'явся на вікно, простяг руку, штовхнув вазу. Кришталева ваза впала на
подвір'я й розбилася.
— Що ж тепер буде? Що скаже мама? —
засу¬мував хлопчик.
Він позбирав
скалки, відніс на город, закопав маленькою лопаткою в землю.
Сів біля вікна
Петрик і жде маму.
Ледве мама
відчинила двері, Петрик підбіг до неї й каже:
— Мамо, то не я розбив кришталеву вазу. Не
я скалки відніс на город і закопав маленькою лопаткою.
В очах матері
Петрик відчув тривогу.
— Хто
ж розбив вазу? — запитала вона.
— Метелик,—
тихо відповів Петрик.
Мама усміхнулась.
— Як метелик розбив вазу — це
зрозуміло...— сказала вона.
— Але як він відніс ті скалки на город
і як закопав їх — дивно.
Петрик теж
здивувався. Настільки здивувався, що аж заплакав.
АКАЦІЯ ПІДКАЗАЛА
Зібралися ми до
лісу. Вчитель каже:
- Треба спершу дізнатися, чи не буде
сьогодні дощу.
- А як?
- Спитаємо жовту акацію, - мовить
учитель. – Як на її квітах багато бджіл, - нічого і йти.
Подивились ми на квіти, а там справді –
аж гуде. Не підемо сьогодні до лісу.
Перед дощем на
квітах жовтої акації виступає солодкий сік, - пояснив учитель. – Бджоли й
летять на той сік. А ми з вами дізнались, що буде дощ.
НАЙКРАСИВІШЕ
І НАЙБРИДКІШЕ
Хлопчикові
загадали в школі написати твір: «Що ти знаєш про найкрасивіше і найбридкіше».
Довго думав Хлопчик і не міг утямити, що у світі найкрасивіше і що — найбридкіше.
Йому здава¬лося, що найкрасивіше — це квітка бузку. А найбридкіше — жаба. Пішов
до Дідуся та й питає: справді це так?
— Ні,—сказав Дідусь.— Найкрасивіше — це
людська праця. А найбридкіше те, що пускає цю працю на вітер. Іди, походи
кілька днів по землі, й ти побачиш і те, і те.
Пішов
Хлопчик. Іде полем. Бачить: поле пше¬ничне половіє, нива — колосок до колоска.
— Ось і є найкрасивіше,— думає Хлопчик.—
Це ж людська праця.
Іде
далі. Підходить до школи. Бігають діти, гуляють. Одна дівчинка їсть хліб із
маслом. Не¬доїла, кинула шматок хліба на землю, до подруг побігла.
— Це найбридкіше,— збагнув Хлопчик.— Адже
вона пускає на вітер людську працю.
НАЙЛЕДАЧІШИИ
У СВІТІ КІТ
Лежав
на столі Кіт. Дівчинка поставила перед ним дві тарілки — одну із сметаною, другу
— з молоком.
Кіт
подумав: це дівчинка принесла мені часту¬вання. Але що краще: сметана чи
молоко? Кіт збирався подумати, що краще, але не міг думати — такий він був
ледачий.
Коли це
у відчинене вікно залетів горобець. За¬летів, сів на стіл і клює там якісь
крихти. Тепер перед Котом було вже три смачні речі: сметана, молоко і горобець.
Та хіба легко зважитися, що з цих трьох речей найсмачніше? Кіт збирався
поду¬мати, що ж найсмачніше, але думати було важко.
Він
заплющив очі й заснув.
Це був
найледачіший у світі Кіт.
НАВІЩО
КАЖУТЬ СПАСИБІ?
Дрімучим
лісом ішло двоє подорожніх. Дідусь і хлопчик. Було жарко, хотілося пити.
Нарешті
вони прийшли до струмка. Тихо дзюрчала холодна вода. Мандрівники нахилились,
на¬пилися.
Дідусь
сказав:
— Спасибі
тобі, струмочку.
Хлопчик
усміхнувся.
— Навіщо ви, дідусю, сказали струмкові
спа¬сибі? Він же не жива істота: не дізнається про вашу подяку, не почує ваших
слів.
— Це так. Якби води напився вовк, він міг
би й не дякувати. Ми ж не вовки, а люди. Розумієш, навіщо людина говорить
спасибі? А знаєш, кого це слово вшановує, звеличує, підносить?
Хлопчик
замислився. Він ще ніколи не думав над цією мудрою істиною. Тепер саме був час
поду¬мати: дорога через ліс ще довга.
Немає коментарів:
Дописати коментар